ПЛР ДНК Chlamydia trachomatis, урогенітальний зішкріб (кількісне визначення)

Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) є одним із найточніших методів діагностики інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Кількісне визначення ДНК Chlamydia trachomatis дозволяє не лише підтвердити наявність збудника, а й оцінити ступінь бактеріального навантаження, що допомагає визначити тяжкість інфекції та ефективність лікування.

ПЛР із кількісним визначенням ДНК Chlamydia trachomatis призначають у таких випадках:

 • Діагностика хламідіозу: при наявності симптомів урогенітальної інфекції (патологічні виділення, біль або печіння під час сечовипускання, дискомфорт у нижній частині живота).

 • Оцінка інтенсивності інфекційного процесу: високий рівень ДНК бактерії може свідчити про гостру фазу захворювання, тоді як низькі значення можуть вказувати на хронічний або персистуючий перебіг.

 • Контроль ефективності лікування: кількісний аналіз дозволяє оцінити зменшення бактеріального навантаження після терапії.

 • Скринінг осіб із підвищеним ризиком зараження: особливо важливо для людей із частою зміною статевих партнерів або осіб, у яких виявлено інші ІПСШ.

 • Диференціальна діагностика ускладнень: хронічний хламідіоз може призводити до безпліддя, запальних захворювань органів малого таза, простатиту у чоловіків.

Підготовка до аналізу:

 • За 48 годин до аналізу: виключити статеві контакти та використання місцевих антисептиків, вагінальних або уретральних препаратів.

 • За 2 години до забору біоматеріалу: не мочитися, щоб уникнути вимивання бактерій із уретри.

 • Для жінок: аналіз не проводиться під час менструації; оптимально здавати через кілька днів після її завершення.

 • Для чоловіків: при дослідженні еякуляту рекомендується утримання від статевих актів 2–3 дні.

Інтерпретація результатів

Результати аналізу подаються у кількісному вираженні (копії ДНК Chlamydia trachomatis на певний об’єм біоматеріалу):

 • Висока концентрація може свідчити про гострий запальний процес.

 • Помірний рівень може бути ознакою хронічного або персистуючого хламідіозу.

 • Низький рівень або відсутність ДНК зазвичай означає відсутність активної інфекції, але не виключає її повністю.

Оцінку результатів повинен проводити лікар, враховуючи клінічну картину та інші лабораторні дані.