Визначення сумарних антитіл до гепатиту Д - аHDV

Гепатит D (HDV) – це вірусне захворювання печінки, яке розвивається тільки за наявності гепатиту B (HBV), оскільки HDV потребує HBsAg (поверхневий антиген вірусу гепатиту B) для реплікації. Інфікування може відбутися одночасно з гепатитом B (ко-інфекція) або як ускладнення хронічного гепатиту B (суперінфекція), що значно погіршує перебіг хвороби.

Аналіз визначає сумарні антитіла до HDV (aHDV), тобто антитіла класів IgM та IgG. Виявлення антитіл свідчить про поточну або перенесену HDV-інфекцію.

Аналіз рекомендований у таких випадках:

 • пацієнти з хронічним гепатитом B для виключення ко- або суперінфекції;

 • ознаки гострого або загострення хронічного ураження печінки (жовтяниця, підвищений рівень печінкових ферментів, асцит);

 • підозра на швидке прогресування цирозу або печінкової недостатності у носіїв HBV;

 • пацієнти з високим ризиком інфікування (медичні працівники, особи, що вживають ін’єкційні наркотики, люди з множинними статевими партнерами);

 • перед початком антивірусної терапії гепатиту B, оскільки HDV впливає на тактику лікування.

Аналіз виконується за допомогою імуноферментного аналізу (ІФА) або хемілюмінесцентного методу. Для отримання точних результатів важливо дотримуватися правил підготовки:

 • забір крові проводиться натщесерце (за 8-12 годин до аналізу уникати їжі, дозволяється лише вода);

 • за день до аналізу виключити жирну їжу, алкоголь та інтенсивні фізичні навантаження;

 • перед здачею крові бажано 30 хвилин не палити та уникати стресу.

Інтерпретація результатів

 • Негативний результат (антитіла не виявлені) свідчить про відсутність інфікування HDV, але не виключає можливості зараження в найближчому минулому. Якщо є підозра на недавнє інфікування, тест може бути повторений через кілька тижнів.

 • Позитивний результат (виявлено сумарні антитіла) вказує на перенесену або поточну HDV-інфекцію. Для уточнення стадії хвороби рекомендується додаткове тестування:

 • аHDV-IgM – вказують на гостру фазу або активне запалення;

 • HDV-RNA (ПЛР) – підтверджує наявність активної вірусної реплікації;

 • тести на гепатит B (HBsAg, HBeAg, HBV-DNA) – обов’язкові для оцінки супутнього HBV-інфікування.

Позитивний результат потребує консультації лікаря-інфекціоніста або гепатолога для визначення тактики лікування.